Мальдіви. Культура

Мальдівська культура формувалася під дією різних зовнішніх впливів: індійського, шрі-ланкійського, африканського, східно-арабського. Відвідавши острови, туристи із задоволенням поринуть у місцеві звичаї, традиційні танці, музику, ремесла тощо.

З 12-го століття нашої ери існували також впливи з Аравії на мову і культуру Мальдівських островів через обернення в іслам та його розташування як перехрестя у центральній частині Індійського океану. Це було пов'язано з довгою історією торгівлі між Далеким Сходом і Близьким Сходом. Сомалійські мандрівники відкрили острів для золота у 13 столітті перед португальцями. Їхнє коротке перебування пізніше закінчилося кривавим конфліктом, відомим сомалійцями як "Dagaal Diig Badaaney" у 1424 році.

Однак, на відміну від сингальців Шрі-Ланки та більшості арабів, африканців та європейців, чий вплив можна спостерігати за запозиченими словами, матеріальною культурою та різноманітністю мальдівського фенотипу, в мальдівців немає високих вписаних патріархальних кодексів честі, чистоти, корпоративних шлюбів і малорухомої приватної власності, характерних для місць, де сільське господарство є ключовою формою існування, та історично склалися соціальні відносини навколо традиції.

Наслідком цього стало те, що Мальдіви мають найбільший національний рівень розлучень у світі протягом багатьох десятиліть. Це, як випливає з гіпотези, зумовлене ​​поєднанням ліберальних ісламських правил про розлучення і відносно вільними шлюбними зв'язками. Відсоток розлучень величезний — близько 50% від усіх шлюбів. Чоловік може просто сказати "Я з тобою розлучаюся" і передати справу до магістрату. Потім він три місяці утримує дружину фінансово, а вона не може ні за кого вийти заміж, крім свого колишнього чоловіка. Дружина отримує половину майна, нажитого в шлюбі, а також всю власність, що придбали за час шлюбу.

Музика. Національна музика Мальдівів сформувалася від змішання різних культур. Коли острова об'єдналися в єдину державу, музика також трансформувалася. Сучасність внесла свої корективи.

Деякі музичні мотиви отримали нове звучання і використовуються й досі, а інші потрапили на поличку культурної спадщини цього регіону. Музика не існує сама по собі, а обов'язково супроводжується піснями і танцями.

Фатіганду Джехан — музика для вечірнього виконання, вистукується бамбуковими паличками. Музикант задає ритм, а до нього приєднується вся публіка. Виконується разом з епосом про похід султана у пошуках своєї нареченої.

Боду-беру — музика, під ритми якої відпочивають після важкого трудового дня. Нинішній варіант Боду-беру співають на дівехі. Автентичний варіант — мікс різних мов. Інструменти: онуганду, дзвіночок і барабан. Виконують на фестивалях і різних концертах.

Тхара — музика, яка потрапила сюди від арабів. Супроводжується танцем чоловіків і призначається для розваги.

Танці. Групові святкові жіночі танці (бандійя) і чоловічі (тара) – є яскравим втіленням культури Мальдівів. Танці чимось схожі на трансові танці африканських жителів і виконуються під барабани боду беру та хору.

Найпопулярніший танець на коралових островах - Bodu Beru. Очевидно, що його привезли мандрівники з Африки, тому що дуже нагадує східноафриканські танці та пісні. У виконанні Bodu Beru беруть участь одинадцять танцюристів, співак і троє барабанщиків. Супровідні пісні мають романтичний, героїчний або сатиричний характер.

Є танці, що потрапили у Мальдівські культуру з Індії. Наприклад, Bandiyaa Jehun, танець молодих жінок, які стукають у металеві горщики. Щоб отримати гучний звук танцівниці надягають на пальці металеві кільця. Дівчата, одягнені в довгі спідниці і блузи, співають і танцюють під акомпанемент гармоніки і барабанного стуку.

Витоки танцю Кадха Маалі (Kadhaa Maali) сягають століть, зберігся він зараз тільки на півдні Мальдівів. Чоловіки одягаються у різні костюми, які уособлюють різні типи злих духів і привидів. Цих духів і привидів звуть "Маалі". Інструментальний супровід — барабани й "када" (інструмент, зроблений з мідної пластини та мідного стрижня). Танець виконується великою кількістю людей і пов'язаний з традиційною громадою старійшин, які практикують пізню нічну прогулянку навколо острова з метою вигнання злих духів.

Dhandi Jehun - барвисто багатолюдний чоловічий танець, коли танцюють близько 30 осіб під удари барабанів або бубнів. Кожен виконавець тримає по дві дев'яностосантиметрові палиці, прикрашені штучними квітами й вдаряє ними по палицях партнерів. Стиль виконання "дханді єхун" варіюється від атола до атола.

Поезія. Окремим видом мистецтва, яке зачіпає і культуру, і освіту, є "райвару" (raivaru). Райрару — це тип традиційних Мальдівських співів віршованих текстів у повільному темпі. У ранні роки Мальдівської цивілізації спів було просто дозвіллям серед дадді-вінтер (rairerin), звідси й пішла назва "райвару". З розвитком Мальдівської культури та освіти, вводилися основні правила читання, письма та вдосконалення мови дхівіхі. Ріавару перетворився у розвинуте мистецтво і частина програми з вивчення Мальдівської як першої мови.

Архітектура. Історичних пам'яток на Мальдівах не дуже багато, але вони є. Йдеться про Національний музей, Султанський парк, Мечеті Великої П'ятниці, а також про Ісламський центр. Усе це розташовано в Мале — столиці архіпелагу.

У скарбниці історії та традицій — Національному музеї — зібрані експозиції художньої, музичної, археологічної спадщини Мальдівських островів різних періодів. Є експонати навіть з домусульманських часів (до 12 століття) як, наприклад, кам'яні голови Будди. Триповерхова будівля в колоніальному стилі, що потопає в зелені мальовничого парку, колись служило резиденцією для султана. А з середини 20 століття зібрані унікальні колекції костюмів і взуття, тронів і лож султанів, зброя, колекції марок і монет, і навіть старовинні шахи.

П'ятничну мечеть звели у 17 столітті за наказом тодішнього правителя — султана Ісканадара I. Під час будівництва храму використовували кораловий камінь. Навколо мечеті знаходиться старовинний цвинтар з дуже красиво висіченими надгробками. Мінарет також зроблений з коралів — якщо будете на Мальдівах, обов'язково подивіться.