Ваше місто
Безкоштовний дзвінок по Україні для турагентів 0 800 50-50-55
для туристів 0 800 60-70-07
Telegram MZT_Kyiv_bot
 Замовити дзвінок
x
+
×
Ваша країна
Ваше місто
РАННЄ БРОНЮВАННЯ ON-LINE БРОНЮВАННЯ

Історія Греції

Історія Величної Еллади бере початок із глибини давніх віків: їй близько чотирьох тисяч років. Безперечно, грецька цивілізація має величезне значення для всього сучасного світу. Світове мистецтво, наука, політика, філософія та мови тісно пов'язані з культурою та історією Греції.

Умовно історію Греції можна розділити на декілька етапів, починаючи з мінойської ери, коли, згідно стародавніх свідчень, і зародилася грецька цивілізація на острові Крит.

Мінойська ера.

Острів Крит (2800-1500 роки до н.е.).

Історія Греції та грецької цивілізації починається на острові Крит приблизно в VI тис. до н.е., в епоху неоліту.

Вигідне географічне положення Греції (на перехресті торговельних і морських шляхів), безсумнівно, послугувало одним з визначних чинників її культурного та історичного розвитку, а також створення цивілізації, яка і до цього дня вражає своєю величчю та витонченістю.

Цікаво, що саме жіноче начало забезпечило таке стрімке зростання та процвітання критської культури в мінойську епоху. В ті часи, більше 4 тисяч років тому, на Криті жінка займала особливо високе положення, що в наступні патріархальні століття було втрачено.

Крит невпинно розвивав торговельні та культурні зв'язки зі своїми сусідами: Кікладськими островами, материковою Грецією, Єгиптом, Месопотамією і Сирією. У цей період рівень розвитку життя на материку значно відставав від критського. Культурними центрами тоді стали міста Мікени та Тиринф, розташовані на південному півострові Пелопоннес, які багато в чому наслідували й дублювали досягнення мінойського Криту.

З першого етапу свого існування грецька цивілізація відчувала на собі вплив стихій, а історія Греції назавжди переплелася з морською силою, з морем.
Приблизно в 1500 р. до н.е., недалеко від острова Крит (у безпосередній близькості від острова Санторіні) стався найсильніший землетрус, який викликав незворотній процес розпаду критської цивілізації.

Ахейський період (1400-1100 роки до н.е.)

Приблизно в 1400 р. до н.е. на півострів Пелопоннес прийшли та асимілювалися північні ахейські племена (ахейці). До сьогодні ведуться суперечки з приводу їх походження. За однією з версій - це грецький народ Північної Греції, а по іншій - племена, що прийшли з Центральної Європи. У будь-якому випадку, існують докази, що саме ахейці принесли з собою язичницький культ олімпійських богів і нові елементи культури.

В результаті чого Мікени істотно посилили свій вплив і стали найпотужнішою державою в цілому Середземномор'ї. Це був дійсно легендарний період, про який стало відомо завдяки гомерівським поемам і численним міфам про героїв і богів давньої Греції.

Кульмінаційним моментом в історії ахейського періоду, безсумнівно, була Троянська війна, що послужила першим кроком до її занепаду.

Історія Єлени, докладно описана Гомером, призвела до розпаду всього грецького світу та до початку багаторічної війни.

Сили могутньої мікенської цивілізації були настільки виснажені, що вона не змогла протистояти навіть нападам напівдиких північних племен дорійців або, як їх тоді називали «круглоголових». Епоха прийшла до занепаду приблизно в 1100 році.

Гомерівський період

Походження дорійців до сьогодні залишається загадкою історії. Але за легендою вони були нащадками Геракла.

Цей смутний період був одним з найважчих в історії Греції. У перший час після вторгнення дорійських племен країна встала на шлях деградації, але незабаром поступово почала «набирати обертів», синтезуючи із залишків мікенської, критської, ахейської, азіатської та дорійської культур зовсім нову цивілізацію.

У цей період формується грецька мова. Саме в цей час створює свої безсмертні поеми великий Гомер, наповнюючи їх всіма фарбами своєї епохи.

Архаїчний період

Для цього часу характерний інтенсивний розвиток економіки країни, а також її культури та мистецтва. По всій території Греції ростуть міста-поліси, а по всьому Середземномор'ю - грецькі колонії. Крім того, ця епоха пов'язана зі значними змінами в політичній системі.

Яскравою подією того часу став Пелопоннесський союз, який очолила Спарта, відома своїми суворими законами спартанського життя, що, власне, і сприяло зміцненню її положення серед інших міст-полісів.

Боротьба за лідерство між Афінами та Спартою отримала подальший розвиток у класичний період.

Класична епоха

Класичний період в історії Греції починається війною з персами у 500 році до н.е., яка тривала більше 20 років. Лише завдяки Афінам, які створили морський союз і узяли на себе командування в боротьбі з персами, Греції вдалося отримати остаточну перемогу в цієї жорстокої війни.

Поступово Афіни зміцнюють свою міць, що дозволило жителям міста використовувати істотні ресурси для створення своїх великих шедеврів. Кращі майстри-художники, архітектори і скульптори запрошуються в Афіни для здійснення плану Перикла по перетворенню міста в «твір мистецтва». Крім того, швидкими темпами розвивається наука, мистецтво й філософія. Цей час по праву можна вважати «золотим століттям» в історії Афін.

Природно, що таке положення не влаштовувало Спарту, що й послужило приводом до початку 431 році до н.е. Пелопоннесської війни, яка закінчилася через 27 років повним розгромом Афін.

За підсумками війни Спарта стала наймогутнішим полісом Греції, примушуючи інші міста до дотримання своїх військових порядків. І лише з об'єднанням Греції під гегемонією Македонії стали вщухати міжусобні війни. Так в 337 році до н.е. Греція була об'єднана в Македонську Імперію.

Після вбивства Филипа II місце правителя зайняв його син Олександр, який створив найпотужнішу імперію всього за 9 років. Головною його метою було назавжди покінчити з багатовіковою війною між Грецією і Персією. Сподіваючись на мирні угоди, він одружився на перських принцесах - дочках ворогів Греції. Успіхи численних перемог Олександра, про які складали легенди, закрутили йому голову. Він проголосив себе богом Зевсом-Амонном, і не хотів зупинятися на досягнутому. Але довгі роки битв виснажили його армію і викликали хвилю нерозуміння, як серед солдатів, так і серед його оточення. Олександр помер на 33-м році життя, так і не залишивши спадкоємця.

Період еллінізму

Безсумнівно, смерть Олександра значно прискорила розпад великої держави, який і без того вже почався.

Воєначальники армії Олександра поділили імперію між собою: Греція і Македонія дісталася Антипару, Фракія - Лісімаху, Мала Азія - Антігону, Вавилонія - Селевеку, Єгипет - Птолемею.

Від нової загрози - римського агресора - першими в 148 році до н.е. попадали Македонія і Греція, а довше всіх пручалося загарбникові царство Птолемея в Єгипті, що протрималося до 30-го року до н.е.

Римський період

Примітно, що за кілька десятиліть до приходу римських завойовників грецькі правителі самі запрошували римських визволителів.

Аналогічно до руських князів, які «використовували» Золоту Орду в міжусобних війн як військову силу, греки зверталися до римських легіонерів. За що, власне, і поплатилися, коли римські війська зайняли Грецію та Македонію, оголосивши про створення на їх території провінції, яка повинна підкорятися римському наміснику.

Саме римляни прийняли грецьку культуру, і донесли її до наших днів. Елементи римської архітектури, безперечно, носять характер майстрів Стародавньої Греції. Як і більшість великих цивілізацій, римська цивілізація піддалася саморуйнуванню через гулящий спосіб життя, корупцію і користь.

Візантійський період можна охарактеризувати як період формування традицій Християнства, з будівництвом численних церков і монастирів по всій країні. Посилюється вплив церкви на суспільне життя і політичну систему.

При Юстиніані I Візантійська Імперія досягає апогею свого розвитку, стаючи найбільш могутньою державою Середземномор'я. Проіснувавши до 1453 року, велика цивілізація впала під натиском турецьких загарбників, перейшовши у владу Османської Імперії.

Османський період Греції вважається одним з найважчих в її історії. Незважаючи на те, що турки залишили грекам свободу віросповідання, грецький народ ніколи не переставав боротися за свою незалежність.

Революція

Датою початку революції вважається 25 березня 1821. У ній провідну роль зіграла Православна церква, коли революційний прапор підняв патріарх. Через рік важкої і запеклої боротьби Національними зборами була проголошена незалежність Греції. Проте внутрішні розбіжності в країні призвели до початку Громадянської війни 1823-1825 р.

Через 2 роки, в 1827 році, Національними зборами був обраний перший президент Греції, а Росія, Англія і Франція стали гарантами автономного статусу Греції.

В 1830 році, згідно з укладеними Адрианопольским мирним договором, Туреччина визнала незалежність Грецької Держави.

Новий час

Період з 1830 по 1922 рік у Греції вважається часом хвилювань і політичних заворушень.

Під впливом провідних світових держав, які сприяли отриманню довгоочікуваної свободи, Греція була зобов'язана прислухатися до їхньої думки. Так, в 1862 році президентом Греції стає Георг I, принц Датський, завдяки чому країні були повернуті Іонічні острови, Фессалія, частина Епіру.

На початку XX століття, в ході Балканської війни 1912-13 рр., Грецію знов очікувало розширення історичної території, коли до неї були приєднані острови Егейського моря, Крит, Епір і Македонія, а після закінчення Першої Світової Війни Греція отримала Ізмір та Фракію.

1992 рік ознаменувався так званою «Малоазійською катастрофою», коли Греції довелося забути про свої імперські плани про звільнення частини Малої Азії (уздовж узбережжя) від турецького панування і про повернення собі колишньої слави.

Сучасність

Однією з головних проблем цього періоду стало прибуття величезного числа біженців з Малої Азії, що досягло справді неймовірних розмірів.

У жовтні 1940 р. італійські фашисти вторглися в Епір, але були розгромлені. Важкою стала перемога над німецько-фашистськими загарбниками, що окупували Грецію в 1941 році. Завдяки народно-визвольній армії на чолі з комуністами в 1944 році вдалося звільнити материкову частину Греції.

1946-1949 рр. - час громадянської війни.

З 1952 року в Греції починається новий етап розвитку. Вступ до НАТО.

У 1967 році відбувається військовий переворот, який призвів до правління хунти (військової диктатури). Через 7 років час «чорних полковників» закінчився: до влади знову прийшов цивільний уряд.

1922-1974 рр. характеризуються загостренням протиріч у суспільстві. У цей період відбулося 14 путчів і державних переворотів. У результаті Греція розділилася на кілька політичних таборів: комуністів, військових, монархістів і прихильників американської політики. 

І лише до 1974 році країна усвідомила: тільки об'єднавшись, Греція зможе розвиватися далі як повноцінна європейська держава.

8 грудня відбувся перший дійсно демократичний референдум, в ході якого громадяни проголосували проти монархії. У Греції відбулася консолідація демократичних сил під чуйним керівництвом Констрантіноса Караманліса, що пробув на посаді Президента Грецької Республіки з 1980 по 1995 р.

У 1981 р. Греція вступає в Європейський Економічний Союз, а на місцевих виборах перемогу здобуває соціалістична партія. Її відомий лідер, Андреас Папандреу, стає прем'єр-міністром країни, залишаючись при владі протягом наступних 7 років.

X